73 Day

У суботу, зразу ж після волонтерства, у другій половині дня, я почувала себе не дуже добре. Ще до того я трішки простудилася, бо у нас в школі кожен 2-ий хворий і кожен із них ходить до школи (тут її так просто не пропускають). Вже під кінець дня я не могла говорити і їсти, а вночі піднялася температура майже 38 С. Ліки мені ніякі толком не допомагали, я лежала "пляцком" 4 дні. Аж на 3-ій день, коли мені починало закладати вуха, хостка вирішила піти зі мною до лікаря (додому тут його викликати не можна, як би погано тобі не було і яка б не була погода). Мені в горло зразу ж запхали дві довгі ватні палички (не ложку так як у нас!), за 10 хвилин зробили аналізи, чи немає в мене ангіни. Висновок: вірус, яким таки зараз тут всі хворіють. Сказали їсти мед і сидіти вдома. Ще казали пити Ібупрофен (жарознижуюче), хостка дала випити 5 таблеток за вечір! Зато на наступний день я вже була майже здорова :)

Найгірша річ, що коли я не могла навіть говорити і в мене була температура, хостка поїхала в магазин і купила кілограм морозива. Вона мені раз 20 сказала, що це все вилікує, навіть кашель! Раніше я думала, це просто стереотип про Америку, що навіть ангіну вони лікують морозивом. АЛЕ ЦЕ ДІЙСНО ПРАВДА!!! Знаєте, в такі моменти дійсно хочеться додому, де біля тебе постійно будуть бігати, поїти гарячим чаєм, купувати будь-які ліки, які дійсно поможуть, викликати лікаря додому, а не йти в холод і дощ в поліклініку :(

Вибачте, що немає фото...

71 Day

Цього разу у нас була вечірка, на яку приїхали українці. Її організовувала моя координаторка, а самі українці - учасники однієї із програм, яку організовує American Councils у Києві. 

Вони також писали щось схоже на ессе, всю поїздку на 2 тижні (а може і більше) їм оплачує американський уряд. Найбільша відмінність - усі вони (5-6 чоловік) уже практично сформовані лідери (тут були журналісти і адвокати) і знання з англійської у них дуже низькі (у них був перекладач), що ще раз доводить ЗНАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ НЕ ГОЛОВНЕ для участі у даних програмах! Ця група була з Миколаєва (така сама кількість фіналістів як і у FLEXі), кожного дня у них були зустрічі з різними лідерами США (4-5 зустрічей на день), вони відвідали Washington DC, New York City, Albany і тд.

***Тому всі, хто зараз розчарований, що не пройшов FLEX, надійтеся і на інші програми, які зовсім не гірші!!!***

Отже, це була маленька коктейльна вечірка, де нагороджували волонтерів (в тому числі і мою хостку), які кожного року готові взяти до себе студентів по обміну.

Тепер трохи фото 

Я надзвичайно рада, що зустрілася з ними! Люди дуже приємні, точно як наша FLEX family ;)

А коли вже верталися додому, то випав перший сніг!!!

Тому, всі учні, яким не повезло з FLEXом, не втрачайте надії, приймайте участь у інших програмах! Вірю у вас ♥ Не здавайтеся, ви - МАЙБУТНІ ЛІДЕРИ!

P.S. В суботу на волонтерстві я ще раз зустрілася з одним із учасників групи - Максимом - з яким тоді багато спілкувалася

Days 65-66

#длиннопост

Сьогодні я вперше поїхала в будинок своєї нової хост сім'ї. Точніше день перед тим ми провели в Олбані на лижному фестивалі. Там моя нова хостка забронювала нам готель на один день в одному з курортів за майже $ 400. Взагалі такий фестиваль робиться для того, щоб показати новинки у лижному спорті. Ми ішли туди, щоб отримати купони на безплатний підйом ( тут один підйом на трасу коштує приблизно $ 90!). Хоча й прийшли досить рано, але перші 400 квитків розійшлися дуже швидко, відповідно нам нічого не дісталося і прийдеться платити за все :(
На самому фесті було повно класних речей, але ціни космічні (лише одяг починаючи від $ 200-400, вже нічого не кажу про лижі чи сноуборди). Там я лише назбирала стікери з усіх гірськолижних курортів, які потім можу наклеїти на лижі чи чоботи. Теж було декілька корисних речей. Ну і ще, тепер член клубу лижників Нью Йорка :)

Постери, значки, гігієнічні помади і, нарешті, пляшечка для чаю чи кави, тепер хоч зранку не так холодно :)

Моя сумочка, давно таку хотіла!

Ну і стікери

Також я пройшла фітнес челлендж, за який отримала футболку і браслет

Пізніше ми їздили по різних магазинах і шукали мені лижі та й все решта. З того всього вирішили взяти лижі і чоботи напрокат, а палки, шолом і все решта докупити. 

 

На лижному фестивалі також була виставка машин. Я зразу ж побігла шукати любимий Touareg. Нажаль, його там не було, був лише Tiguan, дуже схожий на нього. коли сіла в машину, зразу зрозуміла, що то моє хахаха! А машини тут у два або навіть у три рази дешевші, ніж в Україні 

Наступного дня я зустрілася з дівчинкою, яка вчиться в моїй майбутній школі в Саратозі. вона дуже класна! Ще й смаки у всьому у нас сходяться. Лілі інтернаціональний студент: не знаю, яким чином, але її всиновлювали різні сім'ї, тому у неї є паспорти Китаю, Англії, Австралії та Америки. Мені б так!!! Ця дівчинка познайомить потім мене з усіма своїми друзями в школі. Вже хоч не буде так страшно одній знову в нову школу іти :)

Після цього ми зайшли в книгарню. І тут я згадую, що в американських книжкових магазинах продається вініл. Коли знайшла свої улюблені гурти, то аж лежала на землі, такої радості було! Тут просто хочеться купити усе

Щоденник Курта

Моя мрія...

Тут були Beatles, Green Day, Imagine Dragons, Pink Floyd, Led Zeppelin, Vance Joy, Lana Del Rey і тд

Пізніше ми пішли на мультик (мій перший похід в кінотеатр тут). Зал дуужеее великий. Екран також у кілька разів більший за наші. Крісла, схожі на шкіряні, дуже зручні.

Це тільки 1 ярус

Потім ми з моєю майбутньою хосткою гуляли по місту. Найбільше чому я рада: ми живемо в самому центрі, де є тротуари!!! Нарешті я зможу кудись ходити!
Ми пішли в декілька магазинів, такі як GAP i Banana Republic, ціни там космічні, але моя хостка постійно щось приміряла і збирається там зараз те все купити. "Обідно" :(
Ось так і пройшов мій вік енд у Саратога Спрінгс!

61 Day

Сьогодні у нас був дей оф скул (вихідний), у зв'язку з виборами. До речі, не у всіх школах тоді був вихідний, у більшості ні (тут має бути смайлик з такою злою усмішкою). Отже, ми вибирали, здається членів сенату. До тепер не можу зрозуміти, хто таки виграв, здається демократи, але ними всеодно умудряються керувати республіканці. Ну менше з тим, зараз трохи хочу вас познайомити з "новітніми технологіями" виборів у іншій країні: 

Комісія

Зразок бюлетеня

Політичні партії США

Це такі столики просто прикриті якимось картоном, де лише відмічають кандидатів

Вони стоять замість тих "примірочних", які у нас відгороджені шматками тканини

Замість пластмасової скриньки, бюлетні запихають у спеціальний комп'ютер...

Який все сканує, зберігає і САМ перераховує всі голоси

При вході також роблять ярмарок з книжками і їжею

Ось вам ще трохи з мого експіріенсу :)

59 Day

Цієї неділі ми нарешті пішли в церкву. І не в якусь там протестантську чи ще якоїсь течії, а в українську, та ще й греко-католицьку. Я довго пробувала пояснити, до якої саме церкви ми маємо піти. Виявляється, наша греко-католицька тут - католицька церква східного напрямку. 
Взагалі, у Watervliet одна з найбільших спільнот українців. Я в це довго не могла повірити, але тут є навіть декілька різних українських церков.
Також двоє моїх друзів з хай скул відвідують цю церкву: хлопець зі Львова і дівчинка, батьки якої поляки.
Отож, до останнього моменту я вагалася, чи це дійсно моя церква. А коли почула Службу українською, виступили сльози... Вся Служба ведеться наполовину англійською і українською, а основні молитви кажуть двома мовами по черзі. Особливо мене здивувало, що люди навіть тут співають ті самі пісні під час Причастя, що і в Івано-Франківську. Висновок, я тихенько плакала всю Службу хахаххаха. Мене ще навіть так не зворушували розмови з батьками по Скайпу, як один похід у нашу церкву...

При вході були такі брошури і журнал, який я ще із 4-ьох років колись збирала

Людей, на мій подив, було досить багато, по них зразу видно, що українці :) Стеля і стіни були розмальовані, всюди ікони, а в куточку ще й прапор України. Точно як вдома! Кожної першої неділі місяця, після Служби, вони їдять вареники і ще якийсь суп. 

Найбільше я радію тому, що тут мене ніхто не заставляє ходити в їхні церкви (з різноманітними течіями), так як деяких ексченджів. А коли я сама захочу, то в будь-який час можу піти в українську. Ще й хостка мене підтримує і ходить туди зі мною. Обожнюю її :)
Думаю, наступний похід в українську церкву буде не скоро, аж дуже вона на мене впливає. А зараз планую піти в американську церкву, для "амерікан експіріенс" ;)

58 Day

Цього дня для мене і Ліни (FLEX фіналістка з Росії) наш улюблений World Learning організував GLEE (культурна програма для студентів по обміну, яка проводиться 2 рази на семестр за кошти організації). Чесно, взагалі не була в захопленні від ідеї нашої координаторки. Але насправді там було дуже класно!
Ми поїхали до будинку Рузвельта, одного з президентів Америки. Виявляється, це був один з найкращих президентів у цій країні, який ще й працював на цій посаді найдовше зі всіх (до дня його смерті).
Спершу, коли розказували лише про історію, було дійсно нудно. Зараз трохи фото:

Пам'ятник Рузвельту і його жінці при вході

Його бібліотека і галерея

Дуже великий парк навколо резиденції

 Під час нашої екскурсії знімали документальний фільм :)

Це частина конюшні і мисливського будиночка

Спальня президента

Вид з вікна на гори і Гудзон

А це вже сам будинок

Я і Ліна

Ми з Френні (наша координаторка)

А це в конюшні

F.D. Roosevelt

 Потім ми пішли у бібліотеку, де була виставка брошок його жінки. Їх там точно більше 1000. Усі з золота, срібла, дорогоцінного каміння.

А це інавгурація мене :) Насправді це справжній стіл з гербом США (за яким колись стояв Рузвельт), на якому лежить "шпаргалка" з промовою 1933 року

 

Під кінець ми пішли на Hudson Bridge.

Тут видно кусочок нашої церкви :)

Отже, весь fun заключався в тому, що ми взяли участь у квесті на основі почутих історій. Ходили з картою, відповідали на запитання

 

Коли пройшли все, то отримали сертифікати і значки, як у шерифів :) Було дуже приємно! Тепер ми члени Джуніор Сікрет Сервіс при уряді США

Ще хост мама Ліни купила нам маленькі сувеніри: Конституцію США і магнітик ;)

Тепер я з нетерпінням чекаю нових GLEE програм!