59 Day

Цієї неділі ми нарешті пішли в церкву. І не в якусь там протестантську чи ще якоїсь течії, а в українську, та ще й греко-католицьку. Я довго пробувала пояснити, до якої саме церкви ми маємо піти. Виявляється, наша греко-католицька тут - католицька церква східного напрямку. 
Взагалі, у Watervliet одна з найбільших спільнот українців. Я в це довго не могла повірити, але тут є навіть декілька різних українських церков.
Також двоє моїх друзів з хай скул відвідують цю церкву: хлопець зі Львова і дівчинка, батьки якої поляки.
Отож, до останнього моменту я вагалася, чи це дійсно моя церква. А коли почула Службу українською, виступили сльози... Вся Служба ведеться наполовину англійською і українською, а основні молитви кажуть двома мовами по черзі. Особливо мене здивувало, що люди навіть тут співають ті самі пісні під час Причастя, що і в Івано-Франківську. Висновок, я тихенько плакала всю Службу хахаххаха. Мене ще навіть так не зворушували розмови з батьками по Скайпу, як один похід у нашу церкву...

При вході були такі брошури і журнал, який я ще із 4-ьох років колись збирала

Людей, на мій подив, було досить багато, по них зразу видно, що українці :) Стеля і стіни були розмальовані, всюди ікони, а в куточку ще й прапор України. Точно як вдома! Кожної першої неділі місяця, після Служби, вони їдять вареники і ще якийсь суп. 

Найбільше я радію тому, що тут мене ніхто не заставляє ходити в їхні церкви (з різноманітними течіями), так як деяких ексченджів. А коли я сама захочу, то в будь-який час можу піти в українську. Ще й хостка мене підтримує і ходить туди зі мною. Обожнюю її :)
Думаю, наступний похід в українську церкву буде не скоро, аж дуже вона на мене впливає. А зараз планую піти в американську церкву, для "амерікан експіріенс" ;)